П'ятдесятий день війни

 14 квітня - 50 день війни

Ще 50 днів тому ми жили в щасливій країні, любилися, сварилися, сміялися, мріяли, сподівалися...Але вони вкрали   у нас щасливе життя. Вкрали весну. У когось - першу, в когось - останню, у когось ту, що мала стати найкращою.

П'ятдесятий день війни.

Війна - це біль, ненависть, страх, сльози

П'ятдесятий день нескореності та рішучості українців. Наші люди - неймовірні, віддані, мужні та незламні.

П'ятдесятий день геноциду українського народу. 

Ранок для України настав. І за кожен ранок продовжуємо дякувати нашим захисникам та захисницям. 

Віримо в нашу ПЕРЕМОГУ. А вона складається з вчинків кожного українця. Кожного, хто захищає країну на фронті, кожного, хто стоїть на блокпостах чи патрулює селом (містом). Кожного, хто підтримує країну та інших українців. Кожен сьогодні повинен виконувати свою справу. Ваше завдання, любі мої учні, вчитися. Тому сумлінно виконуйте домашні роботи, розвивайтесь і вдосконалюйте себе, щоб у майбутньому принести користь нашій державі.

Обов'язково переможемо!

Наші хлопці найкращі!

 13 квітня - 49 день війни

Це жахіття не буде вічним. Обов'язково настане мир. Ми забудемо звуки сирени. Наша земля не буде здригатися від вибухів. Небо засяє яскравими мирними барвами. Новини будуть не лякати, а радувати. Найрідніші люди завжди будуть поруч. Все це буде! Обов'язково!

Адже наші Збройні сили України дають відсіч ворогу. Ми - під надійним захистом наших військових.  Бо наші захисники та захисниці - неймовірні. Вони - найкрутіші, найхоробріші, найпотужніші. Вони зробили те, що не під силу жодній країні та армії світу. 

Слава захисникам Маріуполя

 12 квітня - 48 день війни

Маріуполь

"Ще 48 днів тому маріупольці вільно гуляли центром міста, де був яскравий драматичний театр та історичні будівлі. Сьогодні від фотографій проспекту Миру завмирає серце. Окупанти знищують наш Маріуполь. Розбомблюють інфраструктуру, історичні будови та житлові будинки, де ховаються жителі міста, жінки та діти. Проте мирний та затишний Маріуполь у серці кожного. І це вони ніколи не зможуть знищити."

Маріуполь. 

Ти є й будеш, бо ти Україна! Страшно, дуже страшно усвідомлювати, яка висока ціна за це платиться.

  Маріуполь.

Слава твоя вистоїть та витримає жахи цього геноциду нашої нації.

Слава захисникам Маріуполя!

Слава нації!

Все буде Україна!

 11 квітня - 47 день війни

З 24 лютого для нас перестали існувати дні тижня. Відлік часу йде на дні. Сьогодні 47 - й... 

З кожним днем все ближче до перемоги. 

Все буде Україна!

 

Ще одна історія

 10 квітня - 46 день війни 

Харківський музикант Денис Карачевцев запустив культурний проєкт, щоб допомогти рідному місту. Грає на фоні зруйнованих російськими бомбардуваннями будівель, щоб показати їхні наслідки й заохотити людей до благодійних внесків на гуманітарну допомогу та відбудову Харкова.

Тримаймося! І навчаймося!

 9 квітня - 45 день війни

Шановні мої учні! 

Нагадую, що триває дистанційне навчання. Дякую всім, хто не зважаючи на різні перешкоди (повітряні тривоги, поганий настрій, стресові ситуації, відсутність підручників...), виконує домашні завдання. Адже для відбудови нашої держави потрібні розумні й неординарні особистості. Тому прошу вас: навчайтесь невпинно, старанно й щоденно. Ви самі бачите, до чого може призвести ціла країна неосвічених ідіотів. Тому насолоджуйтесь музикою, читайте художню літературу, дивіться змістовні кінострічки, вивчайте свою мову й мову тієї країни, в якій перебуваєте, досліджуйте історію та аналізуйте факти...

Бути освіченим - це не про гарні оцінки. Це про ваш загальний розвиток і ерудицію. А ще - не забувайте залишатися ЛЮДЬМИ в будь - якій ситуації. 

Вірю у вас і бажаю успіхів. Знаю, ви обов'язково з цим справитесь. Упевнена, ви будете жити в  світі, де панує мир, добро і справедливість.

Краматорськ

 8 квітня - 44 день війни

Вокзал - це символ любові, бо це місце зустрічей і прощань, обіймів і обіцянок, мрій про майбутнє і думок про повернення у свій дім.

Люди в Краматорську намагалися врятуватися, вірили, що вже  будуть у безпеці. Їх убили практично на порозі  порятунку. Здавалося, що до нового життя вже можна дотягнутися рукою...

Вічна пам'ять убитим!