Запали свічку!

23 листопада - День пам'яті жертв голодомору. Запалимо в кожному віконці свічку пам'яті про жертв геноциду. Ця традиція єднає нас, творить націю і робить сильнішими.

ГОЛОДОМОР
Пшеничне колосся, як символ життя,
Зросившись росою, тягнулось до сонця.
А в хаті голодне, змарніле дитя
Чекало матусю свою край віконця.
Не бачило бідне вже декілька діб
Ні крихітки їжі, ні рідної мами.
У полі зернинки збирала на хліб,
З останніх вже сил обіпершись руками.
Вертаючись в хату, звернулась до Бога,
Щоб голод скоріше забула дитинка,
Для неї це стала остання дорога . . .
На землю упала немов соломинка.
Ще декілька днів крізь маленьке вікно
Малі оченята чекали на маму,
Та сталося горе і в хаті давно
Лише вітерець відкриває ту браму.
Десятки років промайнуло з тих пір,
За п’ять колосків влада вбила мільйони.
Тридцяті роки нагадає папір
І в храмах країни ті пам’ятні дзвони.
Мовчанням в хвилину усіх пом’яніть,
Хто з смертю зустрівся в пшеничному полі.
У вікнах своїх ви свічу запаліть
За тих, що вмирали голодні і кволі . . .

Павло Мельник ©