19 травня - 85 день війни

День, на який я чекала з великим нетерпінням. День, на який сподівалась. І вірила. Він настав. День мого приїзду додому. Я зустрілась із мамою. Обійняла її, пригорнула й сказала, як сильно її люблю...

Я зайшла на своє рідне подвір'я, зустріла свого котика Баксика і песиків: Мажора, Тобіка й Пуха. Погладила їх, пригостила смачненьким...

Я відкрила двері будинку, увійшла та відчула запах рідних стін. Я одягнула свій халат, увімкнула чайник, заварила каву в улюбленій чашці.

Я пройшлася рідною вулицею до школи, прогулялась селом ... Нарешті побачила весну, яку не сприймала в чужому краї. Я милувалась бузком, маками, ірисами, які так різнобарвно зацвіли в рідному краї. Я дивувалась незвичній тиші, яка огорнула  моє село. Мало людей на вулицях, мало машин у селі й на трасі. 

Але я вірю, що такий колись звичний шум і гам повернеться в моє село. А Україна - під мирне небо.