Анджеліна Джолі у Львові

 30 квітня - 66 день війни

Голлівудська кінозірка Анджеліна Джолі в суботу відвідала Львів. Вона поспілкувалася з дітьми, які постраждали від війни, та зустрілася на вокзалі з переселенцями з Донбасу.

 Джолі, яка є послом доброї волі ЮНІСЕФ (фонд допомоги дітям ООН) приїхала в Україну, щоб на місці зрозуміти потреби дітей, які постраждали. 

Акторка відвідала лікарню, де лікують дітей, постраждалих від обстрілів та вибухів, центр для дітей та молоді з інвалідністю, поспілкувалася з родинами евакуйованих та волонтерами.

Візит кінозірки викликав ажіотаж у Львові. Її помітили в звичайній кав'ярні, відеокадри з якої швидко стали мемом у соцмережах.

Приємно, що зірка такого масштабу підтримує Україну. Весь світ з нами. Віримо в перемогу разом.

Тримаймось і вірмо!

 29 квітня - 65 день війни

Дехто давав Україні години щодо протидії росії. Дехто - тижні. Одиниці - місяць. 

Але наші мужні захисники вже 65 день поспіль чинять опір російському вторгненню.
Дякуємо всім нашим незламним захисникам, які сьогодні боронять нашу державу, які своєю мужністю пишуть нову історію нашої країни. Історію захисту незалежності України.

 28 квітня - 64 день війни

Музика, яка підіймає бойовий дух

 27 квітня - 63 день війни

 Музика, яка підіймає бойовий дух, та люди, які підтримують своїми діями 

Увесь світ стоїть на боці українців та всіляко нам допомогає:

Німецька вокалістка Марлейн Маас виконала гімн Січових Стрільців. Відому на весь світ пісню «Червона калина» вона заспівала українською, німецькою, англійською та французькою мовами: «Мене глибоко зворушила ця пісня. Я захотіла перекласти, щоб більше людей змогли зрозуміти її».

 Видатний литовський піаніст Даріус Мажинтас зіграв ноктюрни Шопена просто неба біля зруйнованого будинку культури в Ірпені. Свій виступ він назвав проявом любові до України, глибокої поваги до українських захисників і мирних мешканців міста та країни.

 26 квітня - 62 день війни

36 років тому, у ніч 26 квітня 1986 -го, на Чорнобильській атомній станції пролунав вибух.

Хай буде мир!І буде Україна!

 25 квітня - 61 день війни

Великдень - родинне свято

У нашого народу є чудова традиція - збиратися родиною разом, щоб розділити радість від Христового воскресіння.

Але цьогорічний Великдень був іншим. Багато родин не зібралися разом узагалі. Багато хто зміг поспілкуватися з найдорожчими й найближчими людьми тільки телефоном. 

Ми це свято запам'ятаємо назавжди.

Повітряні тривоги і звук церковних дзвонів...

Полум'я від вибухів і тремтіння свічки...

Смерті дітей, убитих окупантами й народження дітей у бомбосховищах...

Шквал емоцій і почуттів...

І щира молитва до Бога.

Віра, надія й сподівання.

Кожного дня ми мріємо більше ніколи не чути звуку сирен і шуму від літаків та ракет. Ми мріємо про теплу мирну весну. І точно знаємо, що так буде. Бо наші захисники - найсильніші й найкращі. А наш народ- непереможний.

Віримо:буде мир. І все буде Україна!

Христос воскрес !

 24 квітня - 60 день війни

Нехай Божа ласка зійде з небес, смачна буде паска, Христос Воскрес!

На Великдень молимось про ще один Великий день - День ПЕРЕМОГИ України. Просимо Божої благодаті, щоб здійснилася  наша велика мрія - настав МИР в Україні. А з ним - вічна злагода і процвітання.

Традиції - це цінності, які особливо зараз дають сили вистояти. Тож дотримуймось наших народних звичаїв! Хай світле свято подарує добрі думки.  Вірю: незабаром побачимося з найріднішими.

Світла субота

 23 квітня - 59 день війни

Передсвятковий день. Та радість якась нерадісна. У кожного на серці біль і тривога, сум і печаль.

Але ми маємо, що їсти й пити. Можемо милуватись квітами, сонцем, небом... Ми відчуваємо присмак гіркоти, але все одно готуємось до свята, прибираємо власні домівки й обістя, висаджуємо квіти,  печемо паски...

Але не у всіх так. Коли востаннє посміхались ті, хто зараз перебуває в окупації, ті, хто живуть у підвалах чи бомбосховищах, ті, хто чують звуки вибухів і не знають, чи доживуть до завтра, ті, хто втратив рідних і домівки? 

Хочеться, щоб швидше настала та мить, коли кожен українець почне жити без страху, тривоги й небезпеки на кожному кроці.

Мабуть, у цьому і є наша українська сутність - ми можемо бути по - справжньому щасливими лише тоді, коли всі навколо щасливі.

Тож давайте завтра об'єднаємось усі в молитві за мир і спокій в Україні, за наших захисників і захисниць, за перемогу.

Маленька україночка

 22 квітня - 58 день 

У Запоріжжі 6-річна Софія передала свої кишенькові гроші на потреби ЗСУ.

Батьки Софії заохочували хорошу поведінку і навчання дівчинки — за старанність чи допомогу по господарству давали незначні грошові суми. Дитина складала їх у скарбничку та планувала витратити під час поїздки на море. Але після початку війни вирішила віддати накопичене для потреб Збройних сил України.

"Зараз такий час, що росіяни закрили море. І я вирішила віддати солдатам скарбничку з грошима, щоб вони купили собі новий танк з пушками та вигнали звідти всіх росіян, щоб вони йшли назад у свою Росію. І хочу віддати малюнки: тут квіточка та українське сердечко, написи "Слава Україні", "Слава ЗСУ" та "Слава Героям", а також ручки з сердечком та український прапорець", — розповіла Софія.

Батьки дівчинки зазначають, що не впливали на рішення доньки, а оскільки вона хотіла передати гроші збройним силам, дали їй можливість зустрітися із військовослужбовцями.

Військовий із позивним "Віллі" каже, що такий вчинок дитини його дуже розчулив та додав бойового духу: "Моральна більш підтримка якась. Коли розумієш, що діти з тобою на тому самому фронті: ми — сила, а вони — дух".(З Інтернету).

Чистий четвер

 21 квітня - 57 день війни

День вдячності волонтерам

 20 квітня - 56 день війни

Сьогодні 20 квітня - День вдячності волонтерам.

Щиро дякуємо людям з великим серцем, які вже 8 років поспіль за покликом душі допомагають ЗСУ, рятують тіла і душі нужденних. Це безстрашні люди.

Низький вам уклін, безмежна дяка й щире захоплення!

Ви -той приклад сміливості та незламності, яким  пишається увесь світ. З вами Україна - непереможна!

Упевнена, мої учні, що кожен із вас допомагає нашим захисникам чим може. Хтось - продуктами, хтось плетінням сіток.... Головне - не бути байдужим і не стояти осторонь.

Дякуємо полякам за підтримку

 19 квітня - 55 день війни

У Варшаві під час великодньої меси у понеділок, 18 квітня, у приході Едварда Деткенса (костел Непорочного зачаття Діви Марії у Белянах) ксьондз Войцех Дроздович запропонував підтримати Україну. Він дістав бездротову колонку і закликав заспівати українською гімн січових стрільців "Ой, у лузі червона калина..."

Для зручності священнослужитель надрукував текст пісні латинськими літерами, роздав вірним і покерував співом. У костелі він також встановив поруч з польским український синьо-жовтий прапор.

Дякуємо Войцеху Дроздовичу і всім полякам за підтримку України!

А ви, шановні учні, знаєте слова цього гімну ураїнських січових стрільців?

Жити треба зараз

 18 квітня - 54 день війни

Не намагайтеся перечекати війну, а потім жити. Це найбільша з можливих помилок. Жити треба зараз, сьогодні. Щодня. Кожен день перебування в цьому світі унікальний. Не відкладайте своє життя на завтра. Живіть задля, живіть завдяки, живіть усупереч...

Збереження себе під час війни

1. Шукайте те, що робить вас натхненними й радісними. Читайте, малюйте, дивіться позитивні канали...

2.Не переставайте вчитися. Вчіть щось для активізації мозку.

3. Щоденно займайтесь спортом. Не забувайте про розтяжки

4. Ведіть щоденник. Щоденник, в якому записуйте свої думки й переживання. В майбутньому він стане книгою.

5. Тримайте контакт з друзями.  Говоріть, як ви  цінуєте вашу дружбу, як ви їм вдячні, як зустрінетесь після перемоги...

6. Коли вам погано, допомагайте іншим. 

7.Тримайте надію. Вірте в краще. Спдівайтесь.

Будь - яка війна закінчується. І ця завершиться. Україна точно буде квітучою і незалежною!

Вербна неділя

 17 квітня - 53 день війни

Як пережити війну

 16 квітня - 52 день війни

                                   Як пережити війну

1. Їсти.  Бажано збалансовано, вчасно, спокійно і без новин.

2. Спати. Знаю, що важко, але треба. В ідеалі навіть довше, ніж до війни.

3. Дихати. Особливо в критичних ситуаціях. Просто дихати.

4. Більше церкви і молитви. Навіть якщо важко зосередитись. Треба тільки зайти в храм або скласти руки до молитви. Все інше зробить Бог. Коли ми робимо до Нього крок, Він до нас робить десять.
5.Робити корисні справи. Маленькі або великі, скільки можливо. Але так, щоб не розрядити батарейку до нуля.
6. Відмовитись від бажання допомогти всім і у всьому. Ми лише люди, а не супергерої. Зосередитись на головному і довести справу до кінця.
7.Підтримати тих, кому важче, ніж нам. Найбільша увага — воїнам і матерям з малими дітьми. Їм найскладніше пережити цей час. І знову ж таки, не можливо допомогти всім. Достатньо кільком найближчим.
8.Знімати стрес. Гаряча ванна, фізичні вправи, робота руками. Список можна продовжувати на будь-який смак.
9. Зберегти щоденні звички. Зарядка, кава з собою або будь що інше, що робили раніше.

10. Готувати їсти і прибирати в хаті. Чудово розвантажує мозок. І для сім'ї корисно.

11. Виділити собі час «без смартфону». Дозувати новини. Старатись не поширювати негатив, ненависть і злість. 
12. Постити потрібне, корисне або мотивуюче. А не все підряд, ще й фейки.
13. Не критиувати тих, хто поїхав з країни. І тих, хто залишився, але нічого не робить. І тих, хто робить, але не те. І тих, хто робить те, але не так. Взагалі нікого не критикувати. Кожен там, де має бути. А судити — не наша компетенція.

14. Спілкуватись і зустрічатись із рідними. Говорити про свої переживання. Обійматись. Цілувати. Частіше виявляти свою любов.

15. Довірити себе, своїх рідних і країну Богові. Відчути внутрішній спокій. Поділитися ним з іншими.

  Загалом, щоб пережити війну, треба жити. Отож, не зупиняймося!

                                                                                            (Ірина Яремчук)

Війна змінила кожного з нас

 15 квітня - 51 день війни

За ці дні у багатьох з нас був вирій думок у голові, які докорінно змінювали нас зсередини.

Дехто зрозумів, що даремно нарікав на життя - все ж нормально було.

Дехто пожалкував, що весь час себе обмежував і не насолодився мирним життям.

Дехто зрозумів, що згаяв час і багато чого не встиг до війни зробити.

Дехто картає себе, що не накопичував на "чорний день".

Дехто зрозумів, що то були не друзі.

Хтось нарешті зрозумів, як сильно любить свою сім'ю.

Хтось зрозумів, що ніколи б не зміг жити в іншій країні.

Хтось нарешті збагнув і відчув глибину побажання наших бабусь і дідусів: "....і мирного неба над головою".

Війна назавжди змінила кожного з нас - окремо, і всіх нас - разом.

Про війну ми тепер говоримо одне з одним - очима, бо розуміємо все без слів.

Ми стали чутливішими та черствішими одночасно.

Ми помудрішали за лічені дні.

Втім, найглобальнішою зміною нашої колективної свідомості стала відсутність культу жертви, нашої традиційної журби та покірності долі.

Попри важкі випробовування та втрати, ми всі разом стали міцнішими, впевненішими у наших силах, ніхто не збирається коритись і ламатись під колесом історії, ми вразили світ своїм опором і всі впевнено та оптимістично бачимо наше спільне майбутнє в Україні.

Таку націю перемогти неможливо. (З Інтернету)

П'ятдесятий день війни

 14 квітня - 50 день війни

Ще 50 днів тому ми жили в щасливій країні, любилися, сварилися, сміялися, мріяли, сподівалися...Але вони вкрали   у нас щасливе життя. Вкрали весну. У когось - першу, в когось - останню, у когось ту, що мала стати найкращою.

П'ятдесятий день війни.

Війна - це біль, ненависть, страх, сльози

П'ятдесятий день нескореності та рішучості українців. Наші люди - неймовірні, віддані, мужні та незламні.

П'ятдесятий день геноциду українського народу. 

Ранок для України настав. І за кожен ранок продовжуємо дякувати нашим захисникам та захисницям. 

Віримо в нашу ПЕРЕМОГУ. А вона складається з вчинків кожного українця. Кожного, хто захищає країну на фронті, кожного, хто стоїть на блокпостах чи патрулює селом (містом). Кожного, хто підтримує країну та інших українців. Кожен сьогодні повинен виконувати свою справу. Ваше завдання, любі мої учні, вчитися. Тому сумлінно виконуйте домашні роботи, розвивайтесь і вдосконалюйте себе, щоб у майбутньому принести користь нашій державі.

Обов'язково переможемо!

Наші хлопці найкращі!

 13 квітня - 49 день війни

Це жахіття не буде вічним. Обов'язково настане мир. Ми забудемо звуки сирени. Наша земля не буде здригатися від вибухів. Небо засяє яскравими мирними барвами. Новини будуть не лякати, а радувати. Найрідніші люди завжди будуть поруч. Все це буде! Обов'язково!

Адже наші Збройні сили України дають відсіч ворогу. Ми - під надійним захистом наших військових.  Бо наші захисники та захисниці - неймовірні. Вони - найкрутіші, найхоробріші, найпотужніші. Вони зробили те, що не під силу жодній країні та армії світу. 

Слава захисникам Маріуполя

 12 квітня - 48 день війни

Маріуполь

"Ще 48 днів тому маріупольці вільно гуляли центром міста, де був яскравий драматичний театр та історичні будівлі. Сьогодні від фотографій проспекту Миру завмирає серце. Окупанти знищують наш Маріуполь. Розбомблюють інфраструктуру, історичні будови та житлові будинки, де ховаються жителі міста, жінки та діти. Проте мирний та затишний Маріуполь у серці кожного. І це вони ніколи не зможуть знищити."

Маріуполь. 

Ти є й будеш, бо ти Україна! Страшно, дуже страшно усвідомлювати, яка висока ціна за це платиться.

  Маріуполь.

Слава твоя вистоїть та витримає жахи цього геноциду нашої нації.

Слава захисникам Маріуполя!

Слава нації!

Все буде Україна!

 11 квітня - 47 день війни

З 24 лютого для нас перестали існувати дні тижня. Відлік часу йде на дні. Сьогодні 47 - й... 

З кожним днем все ближче до перемоги. 

Все буде Україна!

 

Ще одна історія

 10 квітня - 46 день війни 

Харківський музикант Денис Карачевцев запустив культурний проєкт, щоб допомогти рідному місту. Грає на фоні зруйнованих російськими бомбардуваннями будівель, щоб показати їхні наслідки й заохотити людей до благодійних внесків на гуманітарну допомогу та відбудову Харкова.

Тримаймося! І навчаймося!

 9 квітня - 45 день війни

Шановні мої учні! 

Нагадую, що триває дистанційне навчання. Дякую всім, хто не зважаючи на різні перешкоди (повітряні тривоги, поганий настрій, стресові ситуації, відсутність підручників...), виконує домашні завдання. Адже для відбудови нашої держави потрібні розумні й неординарні особистості. Тому прошу вас: навчайтесь невпинно, старанно й щоденно. Ви самі бачите, до чого може призвести ціла країна неосвічених ідіотів. Тому насолоджуйтесь музикою, читайте художню літературу, дивіться змістовні кінострічки, вивчайте свою мову й мову тієї країни, в якій перебуваєте, досліджуйте історію та аналізуйте факти...

Бути освіченим - це не про гарні оцінки. Це про ваш загальний розвиток і ерудицію. А ще - не забувайте залишатися ЛЮДЬМИ в будь - якій ситуації. 

Вірю у вас і бажаю успіхів. Знаю, ви обов'язково з цим справитесь. Упевнена, ви будете жити в  світі, де панує мир, добро і справедливість.

Краматорськ

 8 квітня - 44 день війни

Вокзал - це символ любові, бо це місце зустрічей і прощань, обіймів і обіцянок, мрій про майбутнє і думок про повернення у свій дім.

Люди в Краматорську намагалися врятуватися, вірили, що вже  будуть у безпеці. Їх убили практично на порозі  порятунку. Здавалося, що до нового життя вже можна дотягнутися рукою...

Вічна пам'ять убитим!

Щаслива мить

 7 квітня - 43 день

Тоді, коли у душі велика болюча рана. Тоді, коли здається, що крім темряви вже не залишилося нічого. Тоді, коли на довгі тижні зникає посмішка із вуст, добрі, щирі, теплі миті повертають нас до життя.
Напевне, господар Нессі вже не вірив, що знову побачить свого улюбленця після того, як пес загубився в Бучі. Але бійці білоруського батальйону імені Кастуся Калиновського знайшли Нессі і через знайомих змогли передати радісну новину господарю. Подивіться на щасливу мить цієї зустрічі!

Памʼятайте, що найтемніша ніч перед світанком. Памʼятайте, що доброта - це справжня сила. Тримайтеся за світло, щоб там не було! Тримайтеся своїх і вірте!

Слава Україні!                                                                                   (З Інтернету)

 

Ти з України!

 6 квітня - 42 день війни 

Ти з України! Запам'ятай це. Куди б не занесла тебе доля: чи то в Париж, чи в Берлін, чи в Прагу, чи в Варшаву, чи в Кишинів - не забувай, що ти з України. Україна - в тобі. Україна - це ти. Пам'ятай про це.

А тому не забувай, що рідна мова - це частина генетичного коду народу. Тому, навіть будучи далеко від дому, вчи українську, думай українською, говори українською, плекай та люби українську мову.

"Заговори, щоб я тебе побачив!" - мудрував Сократ. І то є істина: твоя мова скаже, хто ти є і звідки ти. Своєю мовою смійся, своєю мовою плач. Благословляй. Освідчуйся. Доводь свою думку...

Твоя мова з тобою завжди. Навіть, коли нестерпно. Коли болить і кровоточить. Пам'ятай, своєю мовою плакати відрадніше.

 5 квітня - 41 день війни

Уже 41 день триває героїчне протистояння добра і зла, людської гідності та жорстокості.

Серце до цього часу не може заспокоїтись. Немає слів, немає думок, є суцільний гострий біль.

Вічна пам'ять нашим невинним дітям, закатованим жінкам і дівчаткам та мужнім чоловікам.

Царство небесне й вічна пам'ять.

Злочини, які вчиняють російські окупанти в Україні - це злочини проти людяності, вони не мають виправдання.

І хоч ми, українці, маємо велику душу й добре серце, їм прощення не буде ніколи!

Жахлива трагедія

 4 квітня - 40 день війни

Буча, Ірпінь, Гостомель... Киівська область. 2022 рік.

 Мальовничі міста, знищені російськими орками. Сотні людських жертв - цивільні жінки, діти, чоловіки...    Жах, який довелося людям пережити. Ком в горлі, серце болить, сльози ллються.

Світ розділився на "до" і "після". Жахлива трагедія, винні в якій мають бути покарані. 

Не забудемо і не пробачимо. Кати мають відповісти за всі вбивства безневинних людей. Про звірства російських військових у Бучі, Ірпені  та Гостомелі має знати весь світ.

Вічна пам'ять усім, хто загинув.

 3 квітня - 39 день війни

Ні, не 39 день, а дев'ятий рік поспіль тривають бойові дії за суверенітет і територіальну цілісність України! Дев'ятий рік поспіль по українській землі кров рікою ллється, серця розриваються, долі руйнуються, тисячі дітей сиротами залишилися...

І все це наслідки війни росії на території України з 2014 року, а не 39 днів...

Щастя, коли прокидаючись зранку, ми можемо сказати:"Добрий ранок". І він дійсно добрий. Бо наші захисники звільняють все більше українських міст і селищ. Женуть геть окупантів. Повертають мир. Повертають дім. 

Щоранку ми запитуємо одне одного про те, як пройшла ніч, а ввечері обмінюємося побажаннями "Спокійної та тихої ночі". І кожного разу очікуємо, що у відповідь прийде:"Все добре".

Хочеться вірити, що зовсім скоро ранок буде добрим у кожному нашому місті. У кожному куточку нашої суверенної держави. Бо свободу не спинити.

 2 квітня - 38 день війни

🌳 Ті, хто залишилися вдома, ви- коріння.
Нашій Землі потрібне коріння. Хтось має бути корінням. Навіть, якщо ви просто вдома, ви там, де потрібно.
🌞 Ті, хто виїхав - ви допомога і увага ззовні. І спокійна любов.
😇 Ті, хто час від часу плаче й боїться, ви - душа. У нашої Землі є душа. І вона болить. І вона плаче...
👊Ті, хто злиться і ненавидить і захищає, ви - кулаки і зуби. І вони стискаються. Міцно...
❤️ Ті, хто б'ється за нашу Землю - ви серце. Поки ви є, наша Земля живе.

Кожен із нас потрібний. Кожен на своєму місці. Непотрібних чи зайвих нема.
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА! (З Інтернету)

Ловіть момент!

 1 квітня - 37 день війни

  У війні немає кращого моменту, ніж зараз. Якщо можете зробити щось зараз - зробіть! Обійміть, поцілуйте, підтримайте, напишіть, зателефонуйте, пробачте, візьміть за руку, зізнайтеся в коханні.Трішки ніжності й тепла - те, чого зараз так бракує. Вірмо, що зовсім скоро з рідними, друзями та домашніми улюбленцями будемо розділяти радість перемоги. 

Цінуйте кожну мить із рідними та коханими. Ловіть момент та пам'ятайте, що зрештою любов перемагає! А ще - любов і добро завше сильніші за зло і ненависть.